Ivetta: Ви – киянка. У Києві вже були астрологом чи починалося все інакше?
Родом я з Кам’янець-Подільського – старовинного міста в Україні, але росла в Києві і до знань астрології прийшла наприкінці 80-х.
Ivetta: Чому ви вирішили наблизити людей до зірок? (а може, зірки до людей)? Що Вас до цього підштовхнуло? Подія, стрес, зустріч з незвичайною людиною?
Зустрічі не бувають випадковими: колись у розмові з молодим чоловіком, близьким до крішнаїтів (поклонників бога Крішни), куди я також заходила, з’ясувалося, що він займається астрологією. У мене на той час було специфічне ставлення до неї – у популярних брошурах, що заполонили прилавки міста, інформація приваблювала і водночас ніби недомовляла чогось, до того ж були явні протиріччя, особливо те, що стосується мого знака – Рак. Там говорилося, що Раки жахливо соромливі та схильні до повноти хлопці. Ну, уже з цим я ніяк не могла погодитися, немає у мене рачої повноти та сором’язливості! Молодий чоловік пояснив, що астрологію подати в загальному вигляді – все одно що карти Таро розкласти для всіх…
І тоді я вирішила, що треба справді зануритися в цю річку з живою водою. Зануритися-то я занурилася, та ось так сподобалося, що плаваю там досі. Тобто астрологія, як я зрозуміла в процесі, – це навіть не знання, а спосіб життя. Ось, наприклад, дивлюся якийсь фільм і, звичайно, розкладаю всіх героїв по поличках: цей – Діва, а цей – Овен. Природно, приходить автоматично висновок, що до кінця фільму ці хлопці розбіжаться в різні боки. Так і про людей у реальності – дивишся гороскоп людини і розумієш її траєкторію життя, сюрпризів ця людина не принесе, та й радості теж, тому і губу не треба розкочувати з приводу неї як особистості. Зазвичай доводиться це пояснювати нареченим, що виросли на ідеалах казки про Попелюшку і вірять у принца на білому коні. Як кажуть психологи, шлюб за любов’ю – 100% нещасливий шлюб, а стосунки, побудовані на дружбі та об’єктивному погляді, набагато перспективніші.
Ivetta: За вашою оцінкою, у США ставлення до астрології інше, ніж на пострадянському просторі? А взагалі у світі?
Живу я зараз у США – країні Рака, штаті Міннесота. Вельми цікаве місце. З одного боку, нудне, з іншого – дуже вдале для медитацій місце: ніхто не турбує, немає метушні та марнославства – тут ніхто нікому не потрібен, тому молодь біжить кудись у Каліфорнію за славою та кар’єрою, а старі насолоджуються повільним, ніби забутим плином часу.
Для людини, що пише і творчої – це найпідходяще місце, але оскільки соціум мене приваблює, і астрологія напряму пов’язана з людьми, то доводиться вибиратися іноді з лекціями кудись у Майамі чи Лос-Анджелес, де народу потрібна інформація та моральна підтримка.
Ставлення до астрології у США справді інше, це обумовлено чужим менталітетом. Не забувайте, що США не були соціалістичною країною, і, як каже моя подруга: “Гроші пройшли через свідомість американців червоною ниткою”. Астрологія тут, звичайно, існує і здравствує, але ділитися знаннями професіонали віддають перевагу тільки через міру пісочного годинника. Тобто ви приходите до астролога, він ставить перед вами пісочний годинник і починає задушевну бесіду, але ось ваш час минув, усміхаючись американською білозубою посмішкою (у мене вона викликає асоціації з хижаками), астролог пропонує розплатитися. Наскільки знаю про наших астрологів, то добру половину часу ми проводимо з друзями, і у мене також є така чисто українська тенденція: мої клієнти повільно, але вірно переходять у розряд друзів, і консультації стають просто теплою розмовою по телефону чи наживо. Можливо, тому що для мене дружба дуже важлива сама по собі.
В американському кіно всі сюжети “загорнуті” на стосунках між людьми, однак після шести років життя тут складається враження, що американці глибоких стосунків бояться: вони віддають перевагу рідкісним зустрічам з родичами на Різдво, вивіреним часом стосункам з дружиною чи чоловіком, і, навіть якщо шлюб їх не влаштовує, йдуть до сімейного психолога і всіма правдами та неправдами переконують себе: I’m ok.
Психологічно американці більш уразливі, ніж люди з пострадянського простору, але культура стосунків не дозволяє їм розповідати свої біди іншим, вони більше довіряють адвокату, лікарю чи психологу зі своєї ж компанії. До астрології ставляться недовірливо, тому що вже надто багатообіцяюча реклама.
У мене є клієнти американці. З ними приємно працювати, тому що вони ввічливі, але вони ніколи не створюють навколо мене аури обожнювання чи дружби, вони приходять до мене як до людини, що знає свою справу, і тільки. У світі ставлення до астрології різне, тому що воно пов’язане з традиціями країни та світоглядом. В Індії вірять астрології та зберігають знання, у європейських країнах є школи, тобто система знань працює відмінно, але ажіотажу та черг до астрологів немає. В арабських країнах, де Коран чітко переконує мирян про шкідливість знань і добра половина населення, тобто жінки, має менталітет дитини, помітної ролі астрології не видно.
Ivetta: Які випадки з Вашої практики Вам особливо запам’яталися?
Найекстраординарніше, що може бути в нашому житті, – це зіткнення з диханням смерті. Був нещодавно випадок з однією молодою американкою. Вона народилася під знаком Скорпіон – цей знак часто називають знаком вдови. У неї і в гороскопі на це були конкретні вказівки. Мені довелося обережно натякнути їй на те, що вона переживе свого чоловіка в середньому віці, але, як не крути, таку інформацію обережно не подаси, і вона, природно, на мене косо подивилася. Вийшовши на вулицю зі своєю приятелькою, вона сказала їй: “Ця жінка не знає, що говорить”.
Минуло півроку, вона їхала на машині зі своїм чоловіком, з лісу вискочив олень (у нас у Міннесоті дуже багато аварійних випадків через оленів), олень стрибнув на машину, водій намагався вирулити, і машина вдарилася об стовп – смерть настала миттєво. Жінку врятували, і через півроку вона прийшла до мене дізнатися, звідки я могла передбачити трагедію, прислухалася вже до моїх слів з переконанням.
Екстраординарною я б назвала ситуацію з хлопчиком Давидом, якому видалили пухлину мозку в Оклахомі та пообіцяли його батькові стовідсоткову гарантію успіху. Я прочитала про нього в газеті “Російська Америка”, в якій друкую свої прогнози. Давид перебував у комі вісім місяців, і навколо його імені було багато скандальної хроніки. Його гороскоп становив для мене інтерес, тому що іноді хірургія виступає в ролі “ката” (да пробачать мені медики). У Давида була вказівка на насильницьку смерть, тобто сама по собі пухлина була не раковою, але зачіпала центральну нервову систему, і українські лікарі говорили про можливість подальшої інвалідності. Градуси планет також вказували на інвалідність. Сама карта гороскопу була не напружена, тобто всього лише один градус вказував на насильницьку смерть, і її можна було уникнути! Однак час операції був обраний невдало, адже хірурги астрологію не враховують, і дуже прикро. Найзліша планета гороскопу – Ліліт – проходила по Терезах (Давид народився під цим знаком) цілих дев’ять місяців – час, коли Давида прооперували, і він так і залишився лежати в комі, що привела до летального результату… Можливо, якби люди довіряли більше астрології і батько дитини проконсультувався заздалегідь про час операції, дитина залишилася б жити.
Ivetta: Як все-таки почути музику, під яку танцюють зірки? Чи смертному не дано? Людина хоч і смертна, але має все, щоб бути богоподібною, адже “Царство Боже всередині нас”, чи не так?
Іноді стає сумно від того, що не використовуються можливості та таланти або забиваються нагальними щоденними проблемами, життя наповнюється якоюсь метушнею буття, а музика зірок, незважаючи ні на що, продовжує грати свою симфонію… Часто ми піднімаємо очі на небо? Часто ми замислюємося над сенсом життя? Швидше, коли стає боляче, і ось тоді, в тиші усамітнення чи пошуках душевної рівноваги, можна почути ту саму музику зірок.